Тема: Літературно-музична композиція, присвячена Дню
Гідності і Свободи.
Мета: виховувати патріотизм та
гідність, формувати розуміння єдності та цілісності України, усвідомлення себе
українцями, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність
служити Батьківщині своєю працею, розвивати бажання стати гідними громадянами
України; вшанувати пам'ять Героїв Небесної Сотні.
Форма проведення: літературно-музична композиція.
Обладнання: прапор України, мультимедійний діапроектор,
відеопрезентації, слайди, пісні.
Хід заходу
Учитель: Наша година спілкування присвячена святу,
яке має назву «День гідності та свободи». Його святкують в нашій країні не так давно. І сьогодні ми дізнаємося про історію
створення цього свята, познайомимося з героїчними сторінками історії нашої
країни, які стали основою для запровадження святкування цього пам’ятного дня.
Пташка – від пташки,
від зерня – зернина,
Паросток кожний з коріння батьків.
Ти – Україна і я – Україна,
Іскра вітчизни в горнилі віків.
Паросток кожний з коріння батьків.
Ти – Україна і я – Україна,
Іскра вітчизни в горнилі віків.
(Вихід
ведучих. Слова ведучих супроводжують слайди про Україну)
Ведучий 1
Моя ти рідна
Україно!
На прапорі твоїм
блакить.
Багата й сильная
країна,
Де жито в колосі
шумить.
Україна – це отча земля, рідний край,
де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з
півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи.
На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня
Україну омивають моря – Чорне й Азовське.
Ведучий 2. На заході здіймаються у небо вершини
Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це
Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у
вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!
Ведучий 1. Україна – це територія гідності й
свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року,
який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був
надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою
європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Яскравим виявом
національно-патріотичних почуттів українців став національний Гімн України.
(Звучить Гімн України)
Ведучий 2. Пройшла страшний ти час розрухи,
Голодомору i вiйни,
Розправили величнi крила
Твої знедоленi сини.
Здобудем волю i свободу
Ми для онукiв та дiтей,
Здобудем славу i майбутнє
Для України та людей!..
Ведучий 1. 13 листопада 2014 року Президент України Петро Олексійович Порошенко підписав
указ про святкування щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи.
Ведучий 2. За цей
час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право
прийдешніх поколінь на незалежність.
Презентація: (фото за
роками)
1991 рік вписано в новітню історію
України, як час, з якого почалася нова сторінка розвитку державності;
2004 рік – прояв громадянської
активності під час Помаранчевої революції;
2013 рік – Революція гідності, що
призвела до політичних та суспільних змін в Україні;
Літо 2014 – подвиг українських
військових та добровольців за єдність і незалежність України
Ведучий 1. Саме сьогодні, в
цей час, ми маємо, як ніколи, проявити свою любов до рідної України. Зараз
нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. Наші земляки, яких
сьогодні мобілізовано до лав українського війська, з честю відвойовують та захищають кордони нашої держави,
борються за її єдність та цілісність.
Кожна свідома
людина зараз допомагає країні – хто мудрим словом, хто добрим ділом, хто
молитвою, хто піснею.
Пісня «Молитва за
Україну».
Ведучий 1. Минуло два
роки із того моменту, як загинули вони – герої,
яких народила революція Майдану. Чим була революція для
кожного з нас? В першу чергу, Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та
гідності.
Ведучий 2. Що таке
гідність? Чи бачили ми її? Чи маємо ми її? Революція 2013-2014 років – це не
протистояння Заходу й Сходу – це протистояння між тими, хто має гідність, і
тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає.
Ведучий 1. Ми бачили гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан.
Ведучий 2. Ми бачимо
гідність у волонтерів, які, завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу,
всього світу створили армію України, якої уже майже не було. Ми бачимо робітників
заводів, які цілодобово ремонтують, створюють нове озброєння. Ми бачимо наших
учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ. Ми теж своїми листами,
малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для збереження,
відвойовування миру.
Ведучий 1. Та не
бачили ми гідності у тих, хто роздягав людину на морозі, викрадали людей з
лікарень, вивозили у ліс і катували. Немає гідності у тих, хто вбиває людей
тільки тому, що вони спілкуються державною мовою і носять на собі символіку
країни, в якій проживають. Негідно – зневажати народ, частиною якого є ти.
Ведучий 1. Україна
заплатила і продовжує платити
надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот
українців, нашої політичної еліти.
Я пишаюсь
тобою, мій рідний народе,
Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,
Прості люди безстрашно опліч устали,
Проти звірства і хамства влади повстали.
Ведучий 2 Вони кулі ловили палкими серцями,
І посмертно для
інших стали взірцями,
Зупиняли автівки та
потяги тілом,
Найкращі сини захищають країну!!!
Пісня «Я України син»
Ведучий 1 Для чого люди вийшли на майдан?
Що їхні сонні душі розбудило?
Розвіявся густий-густий туман,
Що прикривав всю правду так грайливо…
Ведучий 2 Для чого мерзнем, нащо стоїмо?
Бо хочем
Україну ми підняти!
ЇЇ
«Європою» ми гордо назвемо
Бо вона
гідна статус такий мати.
Пісня «Небесну
сотню, Господи, прийми»
Я - Україна. Простори безмежні
Правого берегу,
лівобережні.
Гордих синів я з
любов’ю зростила -
Лиш вберегти не
змогла. Відпустила
В небо морозне, як
гідності чин,
Крізь чорну прірву
палаючих шин.
В попільну сутінь,
свинцем нашпиговану
Живими з убитими вщент
пошматовану...
Йшли, ледь прикрившись фанерним щитом,
Найкращі , найвірніші, найсвітлі чолом,
Серце чиє запалало відвагою,
Між побратимів під скорбними стягами...
В небе січневе зграями сканули
Душі героїв. Злетіли... Й - розтанули.
Я – Україна. Свята я i
грiшна.
Влітку спекотна, зимою
- заснiжена.
Хлібні лани і дивнії
гори,
Синєє небо, синєє
море…
Ніким не покорена, і незбагненна -
Жовта я сонцем, блакитна я небом.
Синами своїми й доньками прекрасна
Я чорно-багряна стаю, як нещасна.
Багряна від крові і чорна від горя -
Чорно-червоний колір в героя...
Пісня «Балада про Україну»
Вірш «А сотню вже зустріли небеса».
А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
«Пливе кача» - відео
Вірш «Мамо, не плач».
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Вірш «Майдан
повстав»
Майдан повстав, Майдан гудів…
На подвиг і відвагу
І з міст, і з сіл, і звідусіль
Ішов народ під стягом.
І революції ступні
На чорнозем ступали.
У церкві кожен дзвін дзвенів,
Щоб чули всі і знали.
Iшов народ за майбуття,
Долав стежки і траси,
Не за жебрацтво, за життя
Повстали Львів, Черкаси.
Гримить Житомир, кличе Київ,
Від заходу до сходу,
Від Сумщини і до Волині
Лунає гімн свободи.
Пісня
«Давайте, браття, заспіваєм»
Ведуча 1: І до цих пір на території нашої держави немає спокою,
після Майдану розпочалися військові дії
на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та
мирних жителів.
Ведуча
2: Героям Майдану і воїнам-захисникам
України, які загинули за світле майбутнє України, оголошується хвилина мовчання.
(Хвилина мовчання)
Ведуча 1.
Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого
українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави
об’єднався нині проти агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають
кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів.
Ведуча 2. Без
усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про захисників нашої держави
писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння
рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на
захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не
одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої
протиставили свій патріотизм, відповідальність,
безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими
людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.
Вірш воїнам АТО
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців….
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають.
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар і війни.
Віддають саме цінне – життя,
України найкращі сини!
Ведуча
Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-героям, серед яких і
наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож
молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і
здоровими і якнайшвидше повернулися
додому, до своїх матерів, дружин та дітей.
Ведучий 2 Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
Нехай ніхто не
половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до
Сходу
Володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай
народу,
Бо не поділиться народ.
Моя Україно, вірю, що дух твій
ніколи не згасне!
Ти – совість народу, незгасна
зоря.
Живи й процвітай, моя Україно,
Для
миру, для щастя, любові й добра!
Пісня про Україну
Щовесни, коли
тануть сніги,
ТЕМА: Літературно – музична композиція на тему «Усе найкраще – від матерів».
МЕТА:
навчальна – возвеличити образ матері, оспівати та опоетизувати її світлі та святі риси;
розвивальна – розвивати почуття відданості та вдячності до матері – берегині родинного вогнища;
виховна – виховувати любов і повагу до матері – найдорожчої у світі людини; формувати моральне благородство майбутніх матерів.
ЕПІГРАФ
УСЕ НАЙКРАЩЕ В ЛЮДИНІ – ВІД ПРОМЕНІВ СОНЦЯ, ЛАСКИ ТА ДОБРА МАТЕРІ.
1-й ведучий. Сьогодні ми хочемо заглянути у спогади великих митців слова про людину, яка дала життя, надихнула серця на творчість і любов.
2-й ведучий. Так, це найдорожча для кожного із нас людина — мама. Її любов, її ласка супроводжують нас усе життя — від першого кроку немовляти до старості.
1-й ведучий. Супроводжувала вона, надихала, збагачувала та оберігала багатьох поетів і письменників у всі часи.
Звучить пісня «Мама».
2-й ведучий. По-різному складалися відносини великих митців слова з матерями. По-різному вони згадують своє дитинство.
1-й ведучий. Смерть батька Михайла Булгакова стала несподіваним і сильним ударом для сім'ї. На плечі матері важким тягарем лягла турбота про сімох дітей. Спочатку вона розгубилась, потім знайшла в собі сили і зуміла створити їм умови для повноцінного та веселого дитинства. Вона майже ніколи нікого не залишала без роботи, вважаючи, що її діти не повинні сидіти без діла.
2-й ведучий. І Михайло Булгаков з цієї нагоди навіть почав писати сатиричні вірші, наприклад:
Утро. Мама в спальне дремлет.
Солнце красное взойдёт.
Мама встанет и тотчас же
Всем работу раздаёт:
«Ты йди песок сыпь в ямы,
Ты ж песок из ям таскай».
2-й ведучий. Михайло, звичайно, сміється. Причому мати, Варвара Михайлівна, сама весело сміялась у таких випадках.
1-й ведучий. Мама — найясніша зоря на небосхилі людини. Добро, вдячність і втіху несемо ми найріднішій людині, чия любов зігріватиме нас до останнього подиху.
На сцену виходять учні 5 класу (по черзі читають):
1. Мамо, матінко, матусю!
Ти для мене над усе.
Ти для мене над усе.
За тебе завжди я молюся.
Все у Тобі, все святе!
2. В очі мамі я дивлюся
Й ласку бачу завжди в них.
їх ніколи не зречуся
Ні веселих,ні сумних.
3. Усмішка завжди ласкава,
Кожен погляд рідний твій.
Найдорожча моя мама,
Образ завжди Твій живий!
4. Хочу зірку з неба зняти
і тобі подарувати,
Мамочко моя кохана,
З сонечком ясним зрівняна.
5. Я б веселку з неба зняв
Й мамі теж подарував,
Щоб в душі весна буяла
Й доля добра процвітала!
6. За мамине добро і ласку
За промінь сонечка в душі,
за добру і цікаву казку
(Всі разом). Ми їй співаємо пісні!
Звучить пісня «Мамина сорочка»
2-й ведучий. Неперевершений казкар Ганс Крістіан Андерсен назавжди полонив уяву дітей та дорослих своїми ліричними та мудрими творами. І ці якості він перейняв у своєї матері.
1-й ведучий. Анна-Марія, мати письменника, була дуже практичною: завжди заклопотана, засмикана життям та нестатками. В оселі панувала ідеальна чистота. Це був предмет особливої гордості матері. Єдина розкіш, яку вона дозволяла собі в безрадісному житті,— це квіти.
2-й ведучий. Анна-Марія вирощувала їх в ящиках та горщиках. Синові вона могла присвятити зовсім небагато часу, заробляючи на хліб у чужих людей. Ще коли була дівчинкою, зазнала багато лиха. її виганяли на вулицю в дощ, сніг чи негоду жебракувати. А якось вона не змогла випросити у перехожих грошей, просиділа цілу ніч перед кладкою над струмком.
1-й ведучий. Усі найсвятіші почуття пробуджені в нас жінкою, велич якої не раз стверджували мислителі, поети, педагоги.
2-й ведучий. Уся гордість світу – всі матері. Без сонця не цвітуть квіти, без любові немає щастя, без жінки немає любові, а без матері немає ні героя, ні поета
1-й ведучий. Сергій Єсенін був першою дитиною, яка залишилась у матері в живих. А потім у нього були дві сестри — Катерина та Олександра, що жили ще до 1973 року в Москві.
2-й ведучий. Спочатку малий Єсенін був улюбленцем у домі. Його батьки одружились дуже рано: батькові було 18, а матері — 16,5 років. Між ними спалахнула сварка, і вони декілька років жили окремо. Мати пішла з дому, коли Єсеніну виповнилось три роки.
1-й ведучий. Ця сварка важко відбилась на подальшому житті матері, а особливо на дитинстві Сергія Єсеніна. Він не бачив батьків і звик вважати себе сиротою. Дитинство без батьків залишило в душі Єсеніна глибоку травму.
2-й ведучий. Та, незважаючи на всі сімейні негаразди, Єсенін дуже любив і поважав свою матір, Тетяну Федорівну. Він присвятив їй вірш «Письмо матери».
Читання поезії.
Звучить пісня Вітаса «Мама»(приспів).
1-й ведучий. Мати – символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого. В одному арабському прислів'ї мовиться, що Бог створив на світі матерів, щоб заступали Бога там, де його нема.
2-й ведучий. Оберігала, була вірним другом для сина Лора де Мопассан. Протягом усього життя Мопассан ніжно любив свою матір, яка завжди залишалась вірним другом у найважчі для нього часи.
1-й ведучий. Батьки Мопассана рано розлучилися, і все піклування про виховання сина взяла на себе мати письменника. Вона походила з давнього й культурного роду норвезької буржуазії.
2-й ведучий. Лора де Мопассан енергійно схвалювала перші літературні спроби сина, керувала його читанням. Мопассан ніжно любив свою матір, повністю довіряв її літературним смакам, і вона була його найближчим другом і помічником.
1-й ведучий. Лора де Мопассан пропонувала синові сюжети для новел, обговорювала з ним задуми нових творів, виконувала деколи для нього частину чорнової роботи. За це Мопассан був вдячний матері все своє життя.
На сцені — учні, що читають імпровізований діалог матері і сина:
Син
Розкажіть мені, мамо, про вишні.
їх було так багато в саду...
Мати
Були, сину, морози невтішні,
А вони кого хочеш зведуть.
Син
Розкажіть мені, мамо, про зорі,
Чи такими були і колись?
Мати
А той, сину, хто виріс у горі
Не часто на зорі дививсь.
Син
Розкажіть мені, мамо, про долю,
Чи людині підвладна вона?
Мати
Наша доля, мій сину, як море
-Той пливе лиш, хто має човна.
Син
Розкажіть мені, мамо, про роки
Чи спливають помітно вони?
Мати
Роки, сину, помітні... допоки...
Матерів пам'ятають вони.
1-й ведучий
Мамо! Немає милішого слова,
Ти ж бо життя і творіння основа,
Пензель, перо надихались тобою
Вічна ти в пісні — з болем, любов’ю.
2-й ведучий. Багату фантазію, тонке відчуття прекрасного, життєву витривалість Йоганн Вольфганг Ґете успадкував від матері, Катерини Елізабет, темпераментної, веселої та діяльної жінки.
1-й ведучий. Ґете дуже любив матір і присвятив їй багато ніжних слів:
Ніякі хвилі виру життєвого
Не вирвуть ніжних почуттів моїх
До матері, хоч якби не шуміли,
Яких би мук мені не завдали.
Учень читає поезію, присвячену матері.
Бережіть материнське серце,
Бо воно як воскова свічка,
То на ґноті маленьке сонце,
Ніжне, тепле, але не вічне.
Затуліть теє серце ніжне
Од вітрів, забуття і тривоги,
Каяття принесіть їй, хоч пізнє,
І утріть гіркі сльози знемоги.
Розсипа серце мами проміння
На пелюстки долонь дівочих,
Тихо скапує нам на сумління,
Зазирає, мов совість в очі.
(М. Дзюба)
1-й ведучий. Майбутній письменник Лев Миколайович Толстой рано осиротів — у два роки втратив матір, а в дев'ять — батька. Турботи за дітей взяла на себе тітка Єргольська і виховала їх у традиціях сімейної любові, дружби і поваги. «В моём представлении о ней есть только духовный облик, и всё, что я знаю о ней, всё прекрасно...»,— згадував Лев Миколайович Толстой.
2-й ведучий. Не пам'ятав своєї матері російський поет Михайло Лєрмонтов. Коли майбутньому поету виповнилось три роки, мати Марія Михайлівна захворіла на туберкульоз і померла, їй не було й двадцяти двох років.
1-й ведучий. Сучасники розповідали про доброту Марії Михайлівни, яка лікувала селян. Згадували, що вона гарно грала на фортепіано, співала, бравши сина на коліна.
2-й ведучий. «Когда я был трех лет,— згадував Лєрмонтов,— то была песня, от которой я плакал... Её пела моя покойная мать». Ніжність до матері і туга за нею звучать у багатьох творах поета.
1-й ведучий
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо
Можна пізнати все таємниче
Та підкорити далеч космічну.
2-й ведучий
Можна характер свій подолати,
Штурмом вершини науки узяти,
Можна пройти крізь вершини та хащі!..
1-й ведучий
Тільки без мами — не можна нізащо:
Все найдорожче, що є тільки з нами,
Все починається з нашої мами!
2-й ведучий. Багато митців зверталися у своїй творчості до образу жінки-матері. Часто у своїх творах вони вшановували й прославляли свою матір, як, наприклад, німецький поет Генріх Гейне.
1-й ведучий. Мати поета, дочка відомого лікаря, була освічена жінка, вона прагнула, щоб і її діти стали розумними, культурними людьми. Все своє життя вона присвятила вихованню дітей.
2-й ведучий. Минули роки... І її старший син Генріх Гейне написав сонет «Моїй матері Бетті Гейне». Послухайте його.
Учень (на фоні музики)
Я звик високо голову держати,
Бо маю честь і мужність без догани,
Хай сам король мені у вічі гляне,
Не опущу я їх, кохана мати.
Але тобі наважуся сказати:
Хоч дух у мене гордий, нездоланний,
Та біля тебе непокора тане,
Бо звик тебе, святу, я шанувати.
Моя душа подолана твоєю
Високою, прекрасною душею,
І в небеса я лину разом з нею.
Пробач, що каюсь пізно
я за вчинки, що смутили
Твоє високе серце, серце миле,
Що так мене усе життя любило.
(Переклад М. Рильського)
1-й ведучий. Євгенія Яківна, мати Антона Павловича Чехова, уміло впливала на формування характеру своїх дітей. Вона виховувала в них милосердя, повагу до слабших, пригнічених, любов до природи і світу. Антон Павлович говорив: «Талант в нас со стороны матери».
2-й ведучий. Та чи знайшлося доволі слів у поетів та письменників, щоб оповісти про мамину мудрість, сердечність, самовідданість, терплячість, ніжність?..
1-й ведучий. Слова знайдуться, але ніколи їх не буде доволі. Бо почуття до матері — то почуття вселюдські. Власне, й рід, і родина тримаються на цих почуттях.
2-й ведучий. Свічка палкого материнського серця повсякчас освітлює нашу життєву дорогу, тож нехай і вдячність дітей матерям ніколи не буває запізньою.
1-й ведучий. Для кожного поета чи письменника, про яких ми сьогодні згадали, жінка, яка дала життя, втілює все найкраще й найдорожче, що є у світі.
2-й ведучий. Адже саме матерям завдячують митці слова своїм талантом, цілеспрямованістю й любов'ю до життя і творчості. Хто ж як не вони, матері, стали поштовхом до написання прекрасних творів, які ми читаємо, якими захоплюємося.
1-й ведучий. Адже саме з пошани до матері починається Людина. Для кожного з нас жінка, яка дала життя, втілює все найкраще і найдорожче, що є у світі,— доброту і самовідданість, лагідність і домашнє тепло.
Звучить пісня «Роса».
Незабаром у нас наближається свято жінок 8 Березня, то ж прийміть від нас на згадку ці квіти.
Звучить пісня про вчителів.
Літературно – музична
композиція
«Свічка, запалена від
серця»
Учитель:
Я Вас вітаю з
березневим днем! І все-таки зійдуть сніги - і нам привітно усміхнуться дерева
своїм листям, трава і квіти... І прилетять гуси-лебеді... Такого ж березневого
дня колись принесли лелеки до кріпацької хати маленького хлопчика. Його назвали
Тарасом. Ріс він швидко і дивувався красі, бо вмів її бачити.
- Діти, ми
щорічно у школі проводимо заходи, присвячені Дню народження та смерті видатного
українського письменника Т.Г.Шевченка. Сьогодні
учні підготували літературно-музичну композицію «Свічка , запалена від серця».
Ви почуєте ще раз вірші Кобзаря, побачите сценки з його життя і ще більше
дізнаєтесь про його життя та творчість.
Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий" .
Ведучий 1:
І на рясті
просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.
Ведуча 2:
- Тарас Шевченко - провісник нового
життя, народний пророк, титан духу, перший, хто відверто закликав український
народ:
...Вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
Ведучий 1:
- 9 березня 1814
року, темної ночі, у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка,
кріпака пана Енгельгарда, блиснув у світі єдиний на все село вогник, -
народилася нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас
Шевченко.
Ведуча 2.
В похилій хаті,
край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась,
І цілу ніченьку вона
За сина-кріпака молилась
Ведучий
1:
-Поява кожної
людини – це завжди радість, де б вона не з’явилася: чи в просторому палаці, чи
в бідній хатині.
(Заходить жінка, одягнена в селянський
одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик. До неї підходить хлопчик).
Тарас:
-Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах
тримається?
Мати:
-Так, синку,
правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе
голову на коліна матері, вона співає "Колискову ")
Тарас:
-А чому так
багато зірок на небі?
Мати:
-Це коли людина
в світ приходить, Бог свічку запалює, і горить свічка, поки людина не помре. А
як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Тарас:
- Бачив, матусю,
бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні і великі, а інші ледь видно?
Мати:
- Бо коли людина
зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,
ясно і світло це далеко видно.
Тарас:
- Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка
світила найясніше.
Мати:
- Старайся, мій
хлопчику.
Пісня
«Така її доля»
Ведуча 2:
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Ведучий:
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі -
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята.
Ведуча:
-Життя Тараса від народження було
сповнене то горя, то поезії. Життєву біду він знав не з чуток, а насправді: злидні
переслідували і його, і все, що було йому близьке.
Ведучий:
-Коли Тарасові
було 8 років, його віддали в науку до дяка. Вчитися йому подобалося. Та недовго
тривала наука. 20 серпня 1823р неня
його ще молодою, померла на 32 – му році
свого віку. На руках удівця залишилося п’ятеро сиріт: Микита – 12, Тарас – 10,
Ярина – 8, Марія -4, Йосип-2. Щоб якось упоратися з сім’єю, батько Тараса
одружився знову – взяв удову з трьома дітьми. Мачуха виявилася сварливою
жінкою, недоброю. Вона зненавиділа чужих дітей, а особливо Тараса. Тепер в
життя малого Тарасика вплітаються чорні кольори печалі, журби за мамою.
Тарас:
У тій хатині, у
раю,
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають
Там матір добрую мою
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила…
Ведучий:
-На 11 році
життя Тараса, 21 березня 1825р помер і його батько. Тарас пішов в найми.
Ведуча:
- Коли малому
Тарасові виповнилося ще два рочки, родина Шевченків переїхала до сусіднього
села Кирилівки. Тут, у Кирилівці, в убогій хатині й минуло безрадісне дитинство
поета – чорна стрічка.
Сценка «Пастухи та Тарас». Виходять
хлопці-пастухи.
Хлопчики–пастушки:
1-й. Глядіть,
хлопці, як високо вже сонце піднялося. Час нам повертатись в село на полуденок,
а то знову їсти не дадуть, скажуть, що пізно прийшли.
2-й.А й справді час
нам вже йти
3-й.А хто тут з
вівцями останеться?
1-й.Та хіба вже
Тарасик.
2-й.Та де це він
пропав?
3-й.Хіба не знаєш?
Певно, десь у бур’яні сховався.
1-й.Гей, Тарасе, а
ходи но сюди-и-и-и! Тарасе-е-е-е!
Тарас:
Мені тринадцятий
минало
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало, неначе в бога...
Уже покликали до паю,
А я собі у буряні.
Молюся Богу. І не знаю,
Чого маленькому
мені
Тойді так
приязно молилось,
Чого так весело
було.
Господнє небо, і
село,
Ягня, здається,
веселилось!
І сонце гріло,
не пекло!
Та недовго сонце
гріло,
Недовго
молилось...
Запекло,
почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся,
дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо
голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на
ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на
хати —
Нема в мене
хати!
Не дав мені Бог
нічого!..
І хлинули
сльози,
Тяжкі сльози!..
А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло
мене
Плоскінь
вибирала,
Та й почула, що
я плачу.
Прийшла,
привітала,
Утирала мої
сльози
І поцілувала...
Неначе сонце
засіяло,
Неначе все на
світі стало
Моє... лани,
гаї, сади!..
І ми, жартуючи,
погнали
Чужі ягнята до
води.
Ведучий:
-Тарас
Шевченко не мав змоги навчатися у школі.
Тому з 13 років пас чужі ягнята.
Ведуча:
-Життя Тараса , дійсно,
було нелегким. Але золотим промінчиком була вірна щира дружба Тарасика і його
сусідки Оксани Коваленко.
Музика (спів пташок).
Оксана (вибігає на сцену):
- Ку-ку, хто я?
Тарас:
- Оксана,
Оксана! Ти у вінку – найкраща за всіх панянок на світі.
Оксана:
- Чом же ти плачеш?
Ох, дурненький, Тарасе, бач, як малий плаче. Давай я сльози тобі витру (витирає йому сльози).
Тарас:
- Оксана,
Оксаночка (посміхнувся).
Оксана:
- Не сумуй,
Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти співаєш, найкраще від усіх ти
читаєш, ще й кажуть малюєш ти. От виростеш, будеш малярем, еге ж?
Тарас:
-Еге ж малярем.
Оксана:
-І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату?
Тарас:
-Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо! Я буду
таки малярем!
Оксана:
-Авжеж правда. А
що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой, бідні ягняточка, що чабан
у них такий, - вони ж питоньки хочуть! Побігли швидше їх напоїмо! (схопилися за руки і побігли)
Ведуча:
- Ясне і чисте
почуття дитячого кохання проніс Тарас через все життя. Дорогим ім’ям Оксана
називав він героїнь своїх творів – найкращих українських жінок.
Ведучий:
-Після смерті
батьків ким тільки не був Тарас: і свинопасом, і наймитом, і слугою дяка в
школі, і учнем маляра, і кухарчуком, і козачком пана. Восени 1828р 15-річний
Тарас виїхав разом з паном Енгельгардом у Вільно, а у 1831р переїздить разом з
панами до Петербурга. Розлука з рідним краєм тривала довгих 14 літ.
Ведуча:
-Тепер просто неможливо уявити, що
сталося б з Тарасом, з його геніальним поетичним талантом, художнім хистом,
якби не було в його житті 22 квітня 1838 року. Цього дня Тарасові Шевченку була куплена воля. 2500крб
розбили кайдани кріпацтва, що сковали Шевченкові руки й голову. З того ж
часу він навчається в Академії художеств
і стає улюбленим учнем професора Брюллова. Шевченка природа нагородила так щедро,
що за два роки самоуком він встиг перечитати і стати надзвичайно інтелігентною людиною.
Ведучий:
-1840р був
щасливим для Шевченка. За свою першу роботу масляними красками він був
удостоєний срібної медалі другого ступеня.
Після закінчення
Академії Шевченко приїхав до Києва, працював художником, писав вірші про лиху
долю бідних людей, був членом Кирило-Мефодіївського братства, яке боролося
проти панів і царя. Коли заарештували братство, то знайшли вірші Тараса
Шевченка проти панства. Жорстоко його покарали за це – десять років солдатської
муштри, які підірвали здоров’я поета. Чорні стрічки вплітаються в його долю.
Вирок царя – заборонити йому писати і малювати.
Ведуча:
-Його
славні твори кликали
до боротьби за волю. Мріяв поет про
прекрасне майбутнє
трудящого люду. Але
добре знав, що
за це треба
боротися.
Пісня
"По діброві вітер віє"
Ведучий:
-
Перебуваючи у казематі, він писав добрі, сповнені любові до батьківщини,
батьківського дому вірші.
Читання
віршів учнями. "Садок вишневий коло хати", "Зоре моя
вечірняя".
Садок
вишневий коло хати,
Хрущі
над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Зоре моя
вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась,–
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.
Ведучий:
- Т.Г.Шевченко прожив усього 47р.,
із них 24 роки був у кріпацтві. 10років мучився у солдатській неволі
на засланні і всього 13 років був
вільною людиною. 13 років волі…
Ведуча:
- У
1861р. на Україну
страшним громом, чорною хмарою
печалі прилетіла сумна звістка
– у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета.
Ведучий:
- Поховали Т.Г.Шевченка
в Україні над
Дніпром, поблизу Канева.
Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми
шануємо пам'ять поета. Народ назвав
його Кобзарем. Пам'ять
про Т.Г. Шевченка живе у
серцях людських.
Тарас :
Думи мої, думи
мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.
Ведуча:
-Шевченківський
"Заповіт" був перекладений 1437 мовами світу. Перші переклади були
зроблені російською і польською мовами в 1862р.
1учень: «Заповіт» російською мовою.
Как умру, похороните
На Украйне милой
Посреди широкой степи
Выройте могилу,
Чтоб лежать мне на кургане
Над рекой могучей,
Чтобы слышать
Как бушует
Старый Днепр под кручей.
2 учень. «Заповіт» англійською мовою.
And in the great new family,
The family of the free,
With softly – spoker kindly word
Remember also me.
Пісня "Заповіт "
Ведуча:
-Дві весняні
дати: 9-10 березня, а між ними 47 років життя. Багато чи мало? Для звичайної
людини мабуть мало, а для такого генія, як наш Тарас стало достатнім, щоб ім’я
його стало навіки безсмертним.
Ведуча.
Слався, Тарасе великий,
столунно, стосвітно.
Слався у душах і думах
на вольній землі.
Час тріумфальний стомовним
гряде "Заповітом" -
Свято в родині твоїй немалій.
Ведучий:
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь
століття
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши
лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття,
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь
століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
Ведуча:
- Про Т.Шевченка
існує в народі багато народних
прислів'їв, приказок та частівок. Наприклад:
• Шевченко на Вкраїні — як Пушкін у Росії.
• Шевченко народ захищав, а про себе забував.
• Тараса думки будуть жити віки.
Ведучий:
• Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем
став...
• Шевченко за народ бідував, бо з народу сам
походжав.
• Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим.
• Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.
Ведуча:
• Тарасів «Кобзар» - народу великий дар.
• Пар Шевченка гноїв, та душі не зломив.
Ведучий:
Пролунав Тарасів
голос
Та й по всьому
світі:
«Поховайте та
вставайте,
Кайдани
порвіте!»
Ведуча:
Хвала й слава
Кобзареві
Од роду й до
роду
Що сміливо
кликав люд
Битись за
свободу.
Ведучий:
Розцвіте у щасті
Наша Україна,
Співає славу
Кобзареві
Трудова родина.
Ведуча:
Завжди й всюди
був з народом,
За те ж так він
і карався
Лютими панами.
Ведучий:
Мов троянда,
розквітає
Вільна Україна.
Народ повік не
забуде
Великого сина.
Учениця. Кріпак від народження зазнав багато горя,
Учениця. Кріпак від народження зазнав багато горя,
Проте не зламала його
нещаслива доля.
Він сьогодні з нами,
дивиться з портрета.
І радіє змучена душа поета.
Що ми – громадяни вільної
держави.
І Шевченко, наш поет, буде
вічно з нами.
Звучить пісня "Думи мої, думи
мої, лихо мені з вами".
Тема: МИ – НАЦІЯ ЄДИНА! «ДІМ МІЙ – МОЯ УКРАЇНА!».
Мета: поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; формувати національну свідомість школярів, почуття патріотизму; розвивати пізнавальні інтереси учнів;виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення до символів держави.
Обладнання: Конституція України, плакати із зображенням Державного Прапора України, Державного Герба України, запис Державного ГімнуУкраїни; карта України; записи висловів про Україну, прислів’я, приказки про рідний край, презентація, пісні про Україну.
Учитель.
1. Вступне слово вчителя.
(Звучить пісня Н. Май «Квітуча Україна».)
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини. М. Чернявський
- Про яку святиню говориться у вірші? (Про Україну.)
- Як по-іншому ще можна назвати цей вірш? (Акровірш.)
- Чим цікаві для нас такі твори? (Складаємо перші букви кожного рядка і
утворюємо слово. У цьому акровірші ми знайшли назву своєї Батьківщини.)
- Тож, напевно, ви всі здогадалися, про що буде йти мова на нашому першому уроці? (Про нашу Батьківщину – Україну.)
2. Вправа «Мікрофон». Моя Україна – це…
1. Є багатого країн на землі,
В них – озера, річки і долини…
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди – Батьківщина.
1.У всьому світі, кожен зна,
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна-єдина –
Це наша славна Україна!
3.Не забувай Шевченка спів
Про горду славу козаків.
Не забувай, що ти дитина
Землі, що зветься Україна.
4. Моя Україна, червона калина.
Журба журавлина – це земля моя.
Моя Україна – червона калина,
Надія єдина – це любов моя.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Учитель. Наш урок присвячений рідній Батьківщині. Він незвичайний, бо передбачає, що ми здійснимо цікаву подорож. Нас чекають такі маршрути:
Маршрут 1. Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна.
Маршрут 2. Державні символи України.
Маршрут 3. Народні символи держави.
Маршрут 4. Мій край – моя історія жива.
Маршрут 5. Народна скарбничка.
Маршрут 6. Поради Президентові України.
ІV. Організація навчальної діяльності
Маршрут 1. Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна.
Учитель. Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен пишається своєю рідною країною. Наша держава – Україна,суверенна і незалежна, демократична і правова.
- Що ж означає вислів «Україна – суверенна держава»? (Вона має право самостійно, без втручання інших держав вирішувати всі свої внутрішні та зовнішні справи.)
- А ще Україна – демократична. Це означає, що влада в ній належить народові.
Робота в групах. Складання асоціативного грона
1 група «Батьківщина».
(Найкраща, найрідніша, наймиліша, найсвітліша, найчарівніша.)
2 група «Україна».
(Демократична, незалежна, правова, соборна, вільна.)
3 група «Рідний край».
(Батьківська хата, колискова, криниця, школа, друзі)
Маршрут 2. Державні символи України.
Повідомлення учнів про державну символіку. Перегляд презентації.
(Звучить Державний Гімн України.)
Маршрут 3. Народні символи держави.
Учень-екскурсовод 1. Майже в усіх народів є улюблені рослини- символи. У нас це верба, калина, барвінок. Про це говорить прислів’я: «Без верби і калини нема України».
Калина – символ кохання, краси, щастя. Навесні вона вкривається білим цвітом, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю; нею лікуються. Про калину складено багато пісень, легенд, приказок.
Маршрут 4. Мій край – моя історія жива.
Учень-екскурсовод 1. На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Історія України – це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. Мабуть, ніхто не уявляє України без Запорозької Січі. Згадаймо славні імена тих, хто віддав своє життя за щастя народу та свободу: Дмитро Вишневецький – Байда, Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк.
(Учні тримають портрети героїв, по черзі називають їхні імена.)
Учень-екскурсовод 2. За кращу долю народу боролися відомі всьому світові діячі культури: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський.
Учитель. Ви, молоде покоління нашої держави, повинні цінувати і берегти велике та давнє прагнення наших пращурів – суверенність країни. «Життя таке коротке. Поспішайте творити добро», – писав О. Довженко. Творити добро – це будувати щасливе майбуття нашої держави. А щоб Україна була завжди вільною, незалежною, потрібно наполегливо працювати кожному з нас.
Маршрут 5. Народна скарбничка.
Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах – казках, переказах та в художній літературі. Сьогодні я хочу прочитати вам притчу. Притчі (премудрості) впливали на формування духовних і моральних законів суспільства. Притча – це не тільки узагальнення досвіду людського життя, але й простір для нескінченного пояснення цього досвіду.
Перстень царя Соломона
Жив собі цар Соломон. Попри його величезну мудрість, життя царя було сповнене неспокоєм та сум’яттям. Одного разу вирішив він звернутися за порадою до придворного мудреця:
– Допоможи мені. Багато речей та подій в житті здатні вивести мене із себе. Я надто запальний, і це страшенно ускладнює моє життя!
Вислухавши, Мудрець відповів:
– Я знаю, як тобі допомогти. Одягни цей перстень – на ньому висічено фразу: «Це мине». Коли тебе охопить сильний гнів або величезна радість, просто подивися на цей напис, і він протверезить тебе. У цьому ти знайдеш порятунок від запальності!
Соломон прислухався до поради Мудреця й зумів віднайти спокій. Але якось, під час одного з нападів гніву, він, як зазвичай, глянув на перстень, але це не допомогло – навпаки, цар ще більше знавеснів. Соломон зірвав персня з пальця й хотів пожбурити його якнайдалі в ставок, але раптом побачив, що на внутрішньому боці прикраси теж є якийсь напис. Він придивився і прочитав: «І це теж минеться...».
Учитель.
– Про що у вашому житті ви можете сказати: «Це мине»?
– А що залишиться назавжди?
А тепер запишіть рецепт щастя від психолога Олени Літковської.
Пропонуємо його щодня «готувати» на сніданок:
1. Візьміть чашу терпіння.
2. Додайте повнісіньке серце любові.
3. Киньте дві пригорщі щедрості.
4. Хлюпніть туди ж гумору.
5.Посипте добротою, додайте якнайбільше віри й все це добре перемішайте!
Учитель. Шукаючи відповіді на питання «Як нам жити?», ми часто звертаємось до великих людей: письменників, філософів, митців, учених. Перед вами праця видатного педагога, нашого земляка В.О. Сухомлинського. Давайте знайдемо «азбуку моральної культури» [4, с. 120-121]. Подивимося, у яких вимогах вона виражається.
1. Ти живеш серед людей. Кожен твій вчинок, кожне бажання відбивається на людях, які тебе оточують. Є чітка межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряйте свої вчинки запитанням до самого себе: чи не чиниш зла, незручності чесним людям? Роби все так, щоб хорошим людям було добре, а злим – нестерпно.
2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Плати їм за це добром.
3. Всі блага і радощі життя створюються працею. Без праці немислиме чесне життя. Народ учить: «Хто не працює, той не їсть», – назавжди запам’ятай цю заповідь, умій бути гнівним, нетерпимим, непримиренним до неробства, лінощів, недбайливості, пустого».
4. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабшим і беззахисним. Допомагай товаришеві у біді. Поважай і шануй матір і батька – вони дали тобі життя, виховують тебе, хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим і непримиренним до зла серцем. Твоя любов до батьків – це твоя праця в ім’я того, щоб вони були раді за твою громадянську красу, честь, гідність. У доброті та великодушності щодо чесних, добрих, безпорадних, беззахисних –не слабкість, а сила. Безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбство, а себелюбство – джерело жорстокості.
5. Не будь байдужим до зла. Борись зі злом, обманом, несправедливістю. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей.
Маршрут 6. Поради Президентові України.
Учитель. Кожен громадянин держави може звернутися до Президента України. Отже, у вас є сьогодні така нагода. (Учні пишуть побажання Президентові України.)
ІV. Підсумок уроку
У І ст. н. е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя». Подумайте і дайте відповідь, продовживши речення «Длямене Україна – це …»
Метод «Незакінчене речення».
Вправа «Незакінчене речення».
1. Ставтеся до інших людей так, ... (як хотіли б, щоб вони ставилися до вас).
2. Пам’ятайте про закон «відбиття». Як ви до людей, ... (так і вони до вас).
3. Намагайтеся в людях бачити більше ... (гарного).
4. Поважайте себе. Людина, яка любить і поважає себе, ... (може любити і поважати ін).
5. Ввічливість і доброзичливість стосовно одне одного ... (прикрасять спілкування).
6. Не ображайтеся ...
7. «І, починаючи засинати, запитай себе, кого і чим порадував ... (ти за день)».
Заключне слово вчителя. Ось і закінчився наш Перший урок. Сьогодні ми з вами з’ясували, що українці завжди цінували братерство, честь, відданість, повагу, вдячність. Сподіваюся, що всі ми станемо більш терпимими та милосерднішими, і цей урок переросте в щоденну потребу робити добро. Вірю, що ви зможете виховати в собі високі моральні якості та не втратити власну індивідуальність.
Тема: МИ – НАЦІЯ ЄДИНА! «ДІМ МІЙ – МОЯ УКРАЇНА!».
Мета: поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; формувати національну свідомість школярів, почуття патріотизму; розвивати пізнавальні інтереси учнів;виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення до символів держави.
Обладнання: Конституція України, плакати із зображенням Державного Прапора України, Державного Герба України, запис Державного ГімнуУкраїни; карта України; записи висловів про Україну, прислів’я, приказки про рідний край, презентація, пісні про Україну.
Хід уроку
Живи,
Україно! Живи для краси,
для
сили, для правди, для волі!
В.
Сосюра
І. Організація класу до урокуУчитель.
Доброго
дня вам, діти!
Рада
всіх я вас вітати!
У році
новому
Здоров’я,
радості, добра та успіхів
Усім я
хочу побажати!
ІІ. Актуалізація опорних знань
учнів1. Вступне слово вчителя.
(Звучить пісня Н. Май «Квітуча Україна».)
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини. М. Чернявський
- Про яку святиню говориться у вірші? (Про Україну.)
- Як по-іншому ще можна назвати цей вірш? (Акровірш.)
- Чим цікаві для нас такі твори? (Складаємо перші букви кожного рядка і
утворюємо слово. У цьому акровірші ми знайшли назву своєї Батьківщини.)
- Тож, напевно, ви всі здогадалися, про що буде йти мова на нашому першому уроці? (Про нашу Батьківщину – Україну.)
2. Вправа «Мікрофон». Моя Україна – це…
1. Є багатого країн на землі,
В них – озера, річки і долини…
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди – Батьківщина.
1.У всьому світі, кожен зна,
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна-єдина –
Це наша славна Україна!
3.Не забувай Шевченка спів
Про горду славу козаків.
Не забувай, що ти дитина
Землі, що зветься Україна.
4. Моя Україна, червона калина.
Журба журавлина – це земля моя.
Моя Україна – червона калина,
Надія єдина – це любов моя.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Учитель. Наш урок присвячений рідній Батьківщині. Він незвичайний, бо передбачає, що ми здійснимо цікаву подорож. Нас чекають такі маршрути:
Маршрут 1. Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна.
Маршрут 2. Державні символи України.
Маршрут 3. Народні символи держави.
Маршрут 4. Мій край – моя історія жива.
Маршрут 5. Народна скарбничка.
Маршрут 6. Поради Президентові України.
ІV. Організація навчальної діяльності
Маршрут 1. Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна.
Учитель. Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен пишається своєю рідною країною. Наша держава – Україна,суверенна і незалежна, демократична і правова.
- Що ж означає вислів «Україна – суверенна держава»? (Вона має право самостійно, без втручання інших держав вирішувати всі свої внутрішні та зовнішні справи.)
- А ще Україна – демократична. Це означає, що влада в ній належить народові.
Робота в групах. Складання асоціативного грона
1 група «Батьківщина».
(Найкраща, найрідніша, наймиліша, найсвітліша, найчарівніша.)
2 група «Україна».
(Демократична, незалежна, правова, соборна, вільна.)
3 група «Рідний край».
(Батьківська хата, колискова, криниця, школа, друзі)
Маршрут 2. Державні символи України.
Повідомлення учнів про державну символіку. Перегляд презентації.
(Звучить Державний Гімн України.)
Маршрут 3. Народні символи держави.
Учень-екскурсовод 1. Майже в усіх народів є улюблені рослини- символи. У нас це верба, калина, барвінок. Про це говорить прислів’я: «Без верби і калини нема України».
Калина – символ кохання, краси, щастя. Навесні вона вкривається білим цвітом, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю; нею лікуються. Про калину складено багато пісень, легенд, приказок.
Маршрут 4. Мій край – моя історія жива.
Учень-екскурсовод 1. На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Історія України – це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. Мабуть, ніхто не уявляє України без Запорозької Січі. Згадаймо славні імена тих, хто віддав своє життя за щастя народу та свободу: Дмитро Вишневецький – Байда, Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк.
(Учні тримають портрети героїв, по черзі називають їхні імена.)
Учень-екскурсовод 2. За кращу долю народу боролися відомі всьому світові діячі культури: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський.
Учитель. Ви, молоде покоління нашої держави, повинні цінувати і берегти велике та давнє прагнення наших пращурів – суверенність країни. «Життя таке коротке. Поспішайте творити добро», – писав О. Довженко. Творити добро – це будувати щасливе майбуття нашої держави. А щоб Україна була завжди вільною, незалежною, потрібно наполегливо працювати кожному з нас.
Маршрут 5. Народна скарбничка.
Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах – казках, переказах та в художній літературі. Сьогодні я хочу прочитати вам притчу. Притчі (премудрості) впливали на формування духовних і моральних законів суспільства. Притча – це не тільки узагальнення досвіду людського життя, але й простір для нескінченного пояснення цього досвіду.
Перстень царя Соломона
Жив собі цар Соломон. Попри його величезну мудрість, життя царя було сповнене неспокоєм та сум’яттям. Одного разу вирішив він звернутися за порадою до придворного мудреця:
– Допоможи мені. Багато речей та подій в житті здатні вивести мене із себе. Я надто запальний, і це страшенно ускладнює моє життя!
Вислухавши, Мудрець відповів:
– Я знаю, як тобі допомогти. Одягни цей перстень – на ньому висічено фразу: «Це мине». Коли тебе охопить сильний гнів або величезна радість, просто подивися на цей напис, і він протверезить тебе. У цьому ти знайдеш порятунок від запальності!
Соломон прислухався до поради Мудреця й зумів віднайти спокій. Але якось, під час одного з нападів гніву, він, як зазвичай, глянув на перстень, але це не допомогло – навпаки, цар ще більше знавеснів. Соломон зірвав персня з пальця й хотів пожбурити його якнайдалі в ставок, але раптом побачив, що на внутрішньому боці прикраси теж є якийсь напис. Він придивився і прочитав: «І це теж минеться...».
Учитель.
– Про що у вашому житті ви можете сказати: «Це мине»?
– А що залишиться назавжди?
А тепер запишіть рецепт щастя від психолога Олени Літковської.
Пропонуємо його щодня «готувати» на сніданок:
1. Візьміть чашу терпіння.
2. Додайте повнісіньке серце любові.
3. Киньте дві пригорщі щедрості.
4. Хлюпніть туди ж гумору.
5.Посипте добротою, додайте якнайбільше віри й все це добре перемішайте!
Учитель. Шукаючи відповіді на питання «Як нам жити?», ми часто звертаємось до великих людей: письменників, філософів, митців, учених. Перед вами праця видатного педагога, нашого земляка В.О. Сухомлинського. Давайте знайдемо «азбуку моральної культури» [4, с. 120-121]. Подивимося, у яких вимогах вона виражається.
1. Ти живеш серед людей. Кожен твій вчинок, кожне бажання відбивається на людях, які тебе оточують. Є чітка межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряйте свої вчинки запитанням до самого себе: чи не чиниш зла, незручності чесним людям? Роби все так, щоб хорошим людям було добре, а злим – нестерпно.
2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Плати їм за це добром.
3. Всі блага і радощі життя створюються працею. Без праці немислиме чесне життя. Народ учить: «Хто не працює, той не їсть», – назавжди запам’ятай цю заповідь, умій бути гнівним, нетерпимим, непримиренним до неробства, лінощів, недбайливості, пустого».
4. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабшим і беззахисним. Допомагай товаришеві у біді. Поважай і шануй матір і батька – вони дали тобі життя, виховують тебе, хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим і непримиренним до зла серцем. Твоя любов до батьків – це твоя праця в ім’я того, щоб вони були раді за твою громадянську красу, честь, гідність. У доброті та великодушності щодо чесних, добрих, безпорадних, беззахисних –не слабкість, а сила. Безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбство, а себелюбство – джерело жорстокості.
5. Не будь байдужим до зла. Борись зі злом, обманом, несправедливістю. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей.
Маршрут 6. Поради Президентові України.
Учитель. Кожен громадянин держави може звернутися до Президента України. Отже, у вас є сьогодні така нагода. (Учні пишуть побажання Президентові України.)
ІV. Підсумок уроку
У І ст. н. е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя». Подумайте і дайте відповідь, продовживши речення «Длямене Україна – це …»
Метод «Незакінчене речення».
Вправа «Незакінчене речення».
1. Ставтеся до інших людей так, ... (як хотіли б, щоб вони ставилися до вас).
2. Пам’ятайте про закон «відбиття». Як ви до людей, ... (так і вони до вас).
3. Намагайтеся в людях бачити більше ... (гарного).
4. Поважайте себе. Людина, яка любить і поважає себе, ... (може любити і поважати ін).
5. Ввічливість і доброзичливість стосовно одне одного ... (прикрасять спілкування).
6. Не ображайтеся ...
7. «І, починаючи засинати, запитай себе, кого і чим порадував ... (ти за день)».
Заключне слово вчителя. Ось і закінчився наш Перший урок. Сьогодні ми з вами з’ясували, що українці завжди цінували братерство, честь, відданість, повагу, вдячність. Сподіваюся, що всі ми станемо більш терпимими та милосерднішими, і цей урок переросте в щоденну потребу робити добро. Вірю, що ви зможете виховати в собі високі моральні якості та не втратити власну індивідуальність.
Немає коментарів:
Дописати коментар